Корисна інформація
для батьків
Корисна інформація для вчителів
Не виснажуйте психіку: емоції під час війни
Після повномасштабного вторгнення росії війна торкнулася прямо чи опосередковано кожного українця: хтось віч-на-віч зустрівся з жахіттями та смертельною небезпекою через дії рашистів на українських територіях, хтось чув розповіді знайомих чи бачив репортажі в мережі чи по телебаченню.
Під час час війни ми споживаємо дуже велику кількість інформації, частина з якої є такою, що викликає сум чи страх, сильну тривогу, страшні сни чи навіть безсоння. Також часто ми переглядаємо неналежний контент — матеріали насильства, вбивств, зображення померлих. Це все виснажує нашу психіку та викликає посилену захисну реакцію організму.
Психологи #stop_sexтинг — найбільшого в Україні освітнього проєкту щодо захисту дітей в інтернеті пояснили реакцію людини на тривожну чи шокуючу інформацію після перегляду контенту, до якого більшість не була готовою, попри те, що російсько-українська війна в Україні триває вже дев'ятий рік поспіль.
Тож щоб зберегти тверезе розуміння ситуації під час та після перегляду новин, треба:
пам’ятати, що будь-яка наша реакція зараз є нормальною реакцією на ненормальні події. Тож після перегляду фото мертвих окупантів, наприклад, у когось може з’явитись почуття радості, а в когось — гіркого суму до фізичного відчуття нудоти;
не переглядати неналежний контент, коли він заблюрений у соціальних мережах. Адже на таких матеріалах зазвичай зображують те, що є важким і навіть травмуючим для психіки;
проговорювати свої переживання після перегляду контенту з рідними чи близькими людьми. Коли ми озвучуємо те, що з нами відбувається, про що ми думаємо чи які переживання маємо, то тоді беремо контроль над цим станом. Також озвучування нашого психоемоційного стану дозволяє психіці обробити отриманий досвід;
пам’ятати, що зараз час війни і, на жаль, люди помирають частіше через воєнні дії та російську агресію. Це частина ненормальної реальності, яка є зараз у нас;
мінімізувати час, коли роздивляємось фото чи відеоматеріали, на яких зображено насильство, вбивства чи померлі. Так, часом може хотітись детальніше вивчити такі матеріали через потребу в контролі над ситуацією та розумінні, що ніхто з наших близьких не постраждав.
Що робити з інформацією, яка ранить?
Відслідкувати, після якої інформації або джерел почуваєтеся тривожно.
Дослідити, з якою метою ви передивляєтеся таку інформацію? Це може бути бажання контролю над ситуацією чи страх.
Обмежити кількість такої інформації в своєму медійному просторі — передивитись, на які джерела інформації ви підписані у соціальних мережах (можливо, їх забагато і треба зменшити), обмежити час на перегляд новин (наприклад, 30 хвилин на день) тощо.
Якщо людина розповідає інформацію, яка тривожить чи жахає, то спробувати почути, які переживання людини стоять за її словами, як вона зараз. Ми можемо говорити співрозмовнику про це «Мені здається, що ти зараз наляканий...»
Якщо послухати «єдину кнопку» телемарафону, то ми вже якщо не Урал беремо, то щонайменше до Кремля доходимо. А насправді тривають шалено важкі бої, із шаленими втратами.
Ця єдина «кнопка», яку зробили на телебаченні, — це страхіття. Фактично спроба сформувати квазідиктатора, нічого іншого таке не передбачає. А треба показувати інше! Ключовим елементом відсічі є український дух вольности, і цей архетип треба поглиблювати, розширювати, утверджувати. Це має бути центральною ідеєю інформаційних наративів.
Тому сьогодні дуже важливо розказувати українцям правду й вести з ними серйозну розмову про все, що відбувається. Бо «згори» все одно, зрештою, будуть поводитися так, як покажуть соціологічні дослідження, — наголошує він.
Допомога самому собі: «завмирання» під час війни, у межах «Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки» експерти телеграм-каналу «Подбай про себе» надають поради, зокрема, щодо стану завмирання організму від впливу війни.
.jpeg)
Немає коментарів:
Дописати коментар